Навчальний рік набирає обертів. Уроки йдуть повним ходом, продовжуються предметні олімпіади, нещодавно відбулося засідання загальношкільного батьківського комітету. Але партнерство – це спільна дія учителів, батьків і дітей. Тому настав час зустрітися з представниками учнівського парламенту, що й зробив Юрій Михайлович Шаров 23 жовтня. Парламент оновився. Софія Кирилюк з 8-А класу – новообраний президент. Директору необхідно знати, чим живе учнівська спільнота, чим вона «дихає», чого прагне.
Кожен, кого запрошують до директора, тривожиться, і це зрозуміло. Побачити стіл, наритий для чаювання (цукерки, печиво, чай), парламентарі не очікували. Але багаторічний директорський досвід Юрія Михайловича підказував, що до відвертості спонукає лише невимушена обстановка. І він говорить з дітьми на рівних: про труднощі з укриттям, які «були об’єктивними (війна, перебої зі світлом, брак робітників, бо шістьох забрали на фронт), а іноді й суб’єктивними. Але, «дякуючи наполегливості моїй і батьків, укриття у нас є. І я не втомлююся при найменшій нагоді дякувати вашим батькам, учителям за підтримку моральну і допомогу фізичну під час суботників, у яких вони брали найактивнішу участь».
Говорилося і про ремонт даху, який почався восени, а осіння погода – не літня, про війну і безкінечні тривоги. Про те, що майбутнє України в їхніх руках, тому вже сьогодні необхідно вчитися ставити мету і досягати її. Сестри Кирилюк бачать директора на уроках (він викладає у них зарубіжну літературу) і звикли до такої його манери вести розмову, а інші сиділи з широко розкритими очима. А ще більшим було здивування, коли Юрій Михайлович запропонував ставити питання, цікавився дитячими планами і бажаннями. Звісно, Хелловін, який наближається, цікавив у першу чергу. А через кілька хвилин діти заговорили про стадіон, який потребує ремонту, про інтелектуальні ігри і квести, контрольні роботи, про які іноді вчителі не попереджають.
- А як ви ставитеся до родинного свята, коли діти й батьки на шкільній сцені, коли сім’ї представлять свої сімейні традиції,» – Юрій Михайлович озвучив свою давню мрію. Діти схвально закивали головами.
- Я пишаюся кожною вашою перемогою, кожною доброю справою. Тому особлива подяка Олександру Полєтаєву і Тимофію Хмелю з 8-В класу, Марії Макаренко з 9-Б класу, Вероніці Танталі з 5-А класу, – команді, яка у чемпіонаті міста з тенісу настільного посіла І місце. У нас завжди були хороші спортивні традиції. І так приємно, що естафету тих, хто вже завершив навчання і пішов зі школи, підхоплюють молодші. Ось і в цій команді є дівчинка – п’ятикласниця. Це дуже добре. А благодійний ярмарок… Майже 25 тисяч гривень ви зібрали. Усі пораділи вашому рішенню перерахувати ці гроші «Госпітальєрам» – медичним працівникам, які вивозять поранених бійців з поля бою. На стіні школи встановлена пам’ятна дошка Наталії Фраушер-Яцун, випускниці нашої школи, яка також була у складі «Госпітальєрів» і загинула. І подарунки, які ви збираєте для воїнів ЗСУ, що лікуються у Кропивницькому. Ви – молодці. І батькам вашим низький уклін за щедрість душі і небайдужість.
Похвала директора усім приємна, а дітям – особливо.
Розходилися задоволеними, обіцяючи прийти з новими ідеями.